КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ ПІДПРИЄМСТВА  

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ ПІДПРИЄМСТВА

Предыдущая108109110111112113114115116117118119120121122123Следующая

На думку західних теоретиків-економістів, успішний розвиток підприємництва значною мірою залежить від політико-економічного середовища (командно-адміністративного або ринково-конкурентного), в якому відбувається ринкова діяльність. Проте не менш важливим чинником, що формує економічне середовище, є криміногенна ситуація, яка утруднює або зводить нанівець дії підприємця. Наявність умов, за яких виникає реальна загроза завдання шкоди (збитків) суб’єкту господарювання, визначає першочерговим оперативне рішення проблеми гарантування економічної безпеки [1].

В умовах командно-адміністративної економіки всі звикли до того, що економічна обстановка формується «зверху», в наказовому порядку, у вигляді набору правил і норм. Плани, програми, ухвали, інструкції, державні ціни, фонди, ліміти, наряди, тарифи формували ту економічну систему і те господарське середовище, в яких змушені були діяти підприємства і люди.

Звичайно, жорстка система централізованих настанов і розпоряджень сковувала ініціативу, пригнічувала зацікавленість і творчий пошук. Але вона забезпечувала явну або вдавану чіткість, нав’язаний порядок.

Для посилення контролю на не націоналізованих підприємства в 1917 році був прийнятий декрет «Про робочий контроль», що відміняє право власності трудових колективів на виробничу інформацію (тобто відміняє поняття «комерційна таємниця»). Про те в ринковій економіці інформація стає товаром і має підпорядковуватися законам товарно-грошовим відносинам. Кожен власник має право відстоювати свої інтереси, узгоджені з інтересами інших власників і суспільства.

Ринок – це економічна свобода. Над підприємцем можуть стояти тільки закон і встановлювані ним обмеження. Державне регулювання в умовах ринку полягає переважно у встановленні норм здійснення підприємницької діяльності і податкової системи, решта визначається виробником і споживачем, а деякою мірою складається випадково [3].

Підприємницька діяльність в усіх сферах нерозривно пов’язана з отриманням і використанням різних видів інформації. При чому нині інформація є особливим товаром, що має конкурентну вартість. Для підприємця часто найбільш цінною є інформація, яку він використовує для досягнення цілей фірми і розголошування якої може позбавити його можливості вирішувати ці завдання, тобто створює загрозу безпеці підприємницької діяльності. Звичайно, не вся інформація може, в разі її розголошування створювати таку загрозу, проте існує певна інформація яка потребує захисту.

Комерційна інформація – це відомості про фінансово-економічне становище підприємства (бухгалтерська звітність), кредити і банківські операції, укладені договори, контрагентів, структуру капіталів і плани інвестицій, стратегічні плани маркетингу, аналіз конкурентоспроможності власної продукції, клієнтів, плани виробничого розвитку, ділове листування та ін.



Відповідно до Закону України «Про інформацію» громадяни, юридичні особи, що володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, отриманою власним коштом або такою, котра є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи незалежність її до категорії конфіденційної, і встановлюють для неї систему (способи) захисту. Для цього, крім наказу про комерційну таємницю, підприємства можуть складати посадові інструкції із зазначенням порядку і системи обміну інформацією між працівниками підприємства і зовнішніми користувачами, деталізований графік документообігу із призначенням осіб, відповідальних за витік інформації вносити спеціальні розділи в трудові угоди та контракти та ін. [3].

Інформація фірми, що становить комерційну таємницю, за важливістю може належати до чотирьох рівнів: 1) життєво важлива – незамінна інформація, наявність якої стратегічно необхідна для функціонування підприємства. Витік цієї інформації ставить під загрозу само функціонування організації (підприємства); 2) важлива – інформація, процес ліквідації наслідків витоку якої складних або пов'язаний з великими витратами; 3) корисна – інформація, витік якої завдає матеріальної шкоди підприємству, однак вона може ефективно функціонувати й у разі витоку цієї інформації; 4) неістотна – інформація, витік якої не завдає матеріального збитку підприємству і не впливає на його функціонування [1].

Інформація що належить до перших трьох рівнів, є комерційною таємницею. Для збереження відомостей, що становлять комерційну таємницю, наказом по підприємству потрібно ввести такі нові грифи інформації за ступенем важливості: 1) для життєво вважливої – комерційна таємниця 3; 2) для важливої – комерційна таємниця 2; 3) для корисної – комерційна таємниця 1.

Уся ця інформація має різну цінність для підприємця, і розголошування її може призвести (або не призвести) до загроз економічній безпеці різного ступеня важкості.

Комерційна таємниця підприємства – це інформація, що не є державним секретом і пов’язана з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та ін. Розголошування її може завдати збитку інтересам фірми. Така загальна характеристика категорії «комерційна таємниця» підприємства є законодавчо правильною.

У нашій країні нині немає законодавчого захисту комерційної таємниці, не практикується широке вжиття заходів економічної відповідальності при вирішенні цієї проблеми, не напрацьовано відповідну судову практику. Можливо, саме тому в реальному житті підприємств процвітає явне і таємне безоплатне запозичення інтелектуальної власності і комерційної інформації конкурентів (кооперативів, малих підприємств і приватних осіб) [2].

Економічна безпека підприємства порушується тоді, коли його співробітники працюють за сумісництвом в інших місцях, використовуючи при цьому документацію (методики, креслення, програми та ін.) створену на основному підприємстві, але юридично не закріплену у його власності. Адже саме ця інтелектуальна продукція (знання і технологія) часто становить найбільш цінний капітал підприємства. Будь – який суб’єкт господарських відносин, що використовує цю інформацію, зобов’язаний укладати з підприємством договір і віддавати йому частину прибутку, отриманого від використання досягнень. Проте нинішні економічний і правовий стан опрацьовування цього питання не дає змоги підприємству – власникові інформації заявити і реалізувати свої претензії. Для вирішення цієї проблеми доцільно законодавчо обмежити (або повністю заборонити) безкоштовне використання досвіду окремих підприємств. Водночас потрібно регламентувати порядок купівлі-продажу пріоритетних розробок з урахуваннях їх реальної ринкової вартості. Підприємці мають підготуватися до переходу внутрішнього ринку на патентно-ліцензійну систему охорони промислової власності. На підприємствах доцільно зміцнити відповідні підрозділи патентно-ліцензійних відділів, ввести досвідчених фахівців у маркетингові служби, організувати власними зусиллями ефективну систему захисту інформації. У найбільш загальному вигляді підприємство від недотримання умов конфіденційності понесе великі втрати. Саме тому питанням захисту комерційної таємниці нині приділяється все більше уваги.

Список використаних джерел:

1. Економічна безпека підприємств: підручник / [авт. кол.: Отринський В.Л., Керницький І.С., Живко З.Б., Керницька М.І., Гук О.В., Шимечко Г.І., Живко М.О.]. – К.: Алерта, 2011. – 704 с.

2. Донець Л.І. Економічна безпека підприємства: навч. посіб. / Л.І. Донець, Н.В. Ващенко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 240 с.

3. Іванюта Т.М. Економічна безпека підприємства: навч. посіб. / Т.М. Іванюта, А.О. Заїчковський. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256 с.


3688665740196150.html
3688715341810910.html

3688665740196150.html
3688715341810910.html
    PR.RU™